Про селище

Рафалівка

Рафалівка (до 1927 року — роз’їзд Полиці, до 1928 року Нова Рафалівка) — селище міського типу в Україні, у Володимирецькому районі Рівненської області. Селище міського типу з 1959 року. Залізнична станція на лінії Ковель—Сарни. Лісопильний, асфальтовий заводи, меблева фабрика. З 1940 по 1959 рік була центром Рафалівського району.

Історія

Засноване як невеликий залізничний роз’їзд Полиці у 1902 році, коли прокладали залізничну колію Ковель—Сарни—Київ. Напередодні 1914 року дерев’яний будиночок станції оточували кілька маленьких хат, де мешкали робітники-залізничники. Пізніше тут виросло робітниче селище.

Під час радянсько-української війни і польсько-радянської війни (1917–1921) поселення неодноразово переходило з рук в руки. У січні 1918 року селище ненадовго зайняли радянські війська. У серпні 1919 року в районі станції точилися бої радянської Богунської бригади 44-ї дивізії з польськими військами. У бою за станцію загинуло 13 богунців, у тому числі командир кінної розвідки радянський єврейський поет Ошер Шварцман. За участі радянської 173-ї бригада 58-ї стрілецької дивізії у липні 1920 року поблизу Полиць йшли бої.

1921 року на станції вже налічувалося 17 будинків і проживало 139 жителів. Більшість з них працювала на лісорозробках та на лісопильному заводі, а решта — в сільському господарстві. У 1927 році на станцію Полиці переведено волосне управління з села Старої Рафалівки. Тому селище стали називати Нова Рафалівка, а пізніше — Рафалівка.

Друга світова війна

У вересні 1939 року, відповідно до пакту Молотова-Ріббентропа, Рафалівка в складі західноукраїнських земель переходить до СРСР. Від 1940 — місто, адміністративний центр новоствореного Рафалівського району Ровенської (нині Рівненської) області.

4 липня 1941 року Рафалівку зайняли німецькі війська. 29 серпня 1942 року в Рафалівці розстріляно близько 2500 євреїв. Загалом за період німецької окупації вбито близько 3 тис. чоловік.

5 лютого 1944 року Рафалівка остаточно зайнята радянськими військами. У складі радянської армії та в партизанських загонах воювало 262 жителі селища, 36 з них загинуло. 215 мешканців нагороджені орденами й медалями СРСР.

Післявоєнний період

У 1949 році відновлено заснований ще до війни в Рафалівці колгосп. Статус селища міського типу з 1957.

Населення

Згідно з переписом населення 2001 року у Рафалівці проживало 3419 осіб.

Мова

Розподіл населення за рідною мовою за даними перепису 2001 року:

Органи влади

Місцеві органи влади представлені Рафалівською селищною радою, яка входить до складу Рівненської області України.

Селищний голова — Совгуть Василь Сергійович. До селищної ради входить 20 депутатів.

Освіта

Перший навчальний заклад у селищі був відкритий у 1927 році (навчання велося польською мовою). Станом на 2022 рік у селищі діє три загальноосвітні заклади:

• Рафалівська початкова школа;
• ЗО “Рафалівський Петропавлівський ліцей”;
• Рафалівський ліцей.

Історія бібліотеки

Бібліотека в селищі Рафалівка заснована в 1944 році по вулиці Садовій 8. На той час, у будинку, де проживали люди, для бібліотеки була виділена одна кімната. Вже тоді в її фонді зберігалося 5 тисяч книг. Очолювала культзаклад Ольга Романівна Цмінська. Далі деякий час працювала Бардачевська Соня Мусіївна. До лютого 1959 року це була районна бібліотека, в якій нараховувалося 14 тисяч книг, а до 1956 року нараховувалось 28988 тисяч примірників книг і 1467 читачів. З 1951 року в селищі діє і районна дитяча бібліотека. Але після реорганізації району вона переходить у статус міської дитячої бібліотеки, в якій працювали завідуюча – Ребій Ольга Петрівна та бібліотекар Савонік Віра Якимівна. Такою і залишається до 1997 року. У 1954 році на посаді завідуючої міської бібліотеки для дорослих працювала Нетеса Марія Андріївна, а у 1955 році вона перейшла працювати у дитячу міську бібліотеку. На зміну їй завідуючою міської бібліотеки для дорослих стала Галушко (ім,я та по батькові не відомі), яка також працювала недовгий час. На той час у бібліотеці працював пересувний фонд. Із 1954року завідуючою пересувним фондом працювала Крисюк Ганна Прокопівна, а з 1960 р. до 1964 р. – займала посаду завідуючої дитячої бібліотеки. Деякий час у дорослій міській бібліотеці працювала жіночка, яка приїхала з цілини – Мазур Сталіна Петрівна. Із 1964 року по 1988 рік дорослою бібліотекою незмінно завідує Крисюк Г.П., а з 1988—1997 роки завідуючою масової бібліотеки працювала Карабан Олександра Іванівна і поряд з ними трудилися бібліотекарі Шкабко Марія Петрівна та Грушевська Марія Іванівна. З 1997 по 2003 роки – завідуючою масової бібліотеки для дорослих працює Хомич Людмила Олександрівна. У 2002 році в зв’язку з реорганізацією Рафалівська міська дитяча бібліотека і міська бібліотека для дорослих змінила назву на Рафалівська публічно-шкільна бібліотека . А дитячу бібліотеку перенесли у приміщення дорослої бібліотеки, де обов’язки завідуючої ПШБ приймає Панасюк Лариса Ігорівна. Досі поряд з нею працюють бібліотекар Хомич Людмила Олександрівна та бібліотекар дитячого відділу Леунова Світлана Миколаївна. Бібліотека працює вже понад 68 років. У її фондах майже 53 тисячі книг,та понад 2 тисячі користувачів. Тут у 2006 році створено клуб за інтересами «Українська світлиця». А у дитячому відділі для молодших книголюбів – клуб «Веселі Чомусики». У бібліотеці проводяться різноманітні масові заходи, презентації нових книг, уроки, бесіди та інші форми роботи з дітьми та жителями селища. Також у бібліотеці проводяться різноманітні майстер- класи, оформляються виставки та виставки – продаж робіт майстрів селища. Приємною новиною для бібліотеки та жителів населеного пункту у лютому 2011 року стала новина, що бібліотека є переможцем другого раунду конкурсу програми «Бібліоміст». Для бібліотеки було надано ком’ютерне обладнання: три комп’ютери з веб-камерами та навушниками та вільний доступ до Інтернету.

Спогади про Рафалівку

Історична довідка

На головну