Робота з учнями ВПО: практичні поради

У 2014-2015 році Україна вперше зіткнулася з великою гуманітарною кризою – внутрішнім вимушеним переміщенням населення. Тоді ж уперше до шкіл прийшли налякані діти із тимчасово окупованих територій. Зараз, у 2022 році, учні ВПО з’явилися чи не в кожному класі.

Як повідомляє Міністерство з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій, понад 7 мільйонів українців стали внутрішньо переміщеними особами. З них понад 1 мільйон – це діти.

«Лідер за кількістю внутрішніх переселенців – східний регіон. У Дніпропетровській, Харківській, Запорізькій областях перебувають 1,9 мільйона ВПО. 1,7 мільйона осіб обрали місцем тимчасового проживання захід України. Це Львівська, Івано-Франківська, Чернівецька, Закарпатська, Тернопільська, Хмельницька, Рівненська, Волинська області».

На жаль, для того, аби відновити внутрішню рівновагу та добре почуватися, недостатньо просто покинути території проведення бойових дій. А діти в цій ситуації особливо вразливі. Найчастіше вимушено переміщені особи зіштовхуються з наступними складнощами:

  • дезадаптація та десоціалізація – людина, буквально вирвана зі звичного середовища, часто не може знайти себе на новому місті, звикнути до інших умов;
  • проблеми зі здоров’ям – в умовах постійного стресу загострюються хронічні хвороби та виникають нові;
  • психологічні проблеми – маємо об’єктивно розуміти, що перебування під обстрілами, необхідність постійно знаходитися в бомбосховищах та складний виїзд із територій проведення бойових дій не могли не позначитися на психологічному стані, діти як мінімум налякані;
  • дискримінація та булінг – на жаль, далеко не всі наші співвітчизники позитивно налаштовані до ВПО (чого вартує один лише наратив про те, що саме люди зі сіхдних регіонів країни винні в агресії рф).

Як діяти вчителю: найважливіші моменти

Головне, що зараз можуть зробити вчителі, це сприяти адаптації учнів ВПО в нових умовах. Для цього важливо:

  • проводити індивідуальні та групові заняття, спрямовані на розвиток стресостійкості (звісно, не забуваємо, що насправді у стресі зараз усі школярі, а не лише ВПО, тож такі заняття підуть на користь усім);
  • організовувати психолого-педагогічну реабілітацію дітей, які пережили психологічну травму;
  • працювати не лише з дітьми, а й із їхніми батьками або законними представниками;
  • проводити заняття на розвиток критичного мислення, медіаграмотності тощо;
  • проводити роботу з попередження та протидії дискримінації та булінгу.

Важливо допомогти дитині інтегруватися в новий колектив, включити її до освітнього процесу, мотивувати до навчання, але в жодному разі не можна зайвий раз виділяти її серед інших, наголошувати на особливому становищі, інакшості, подавати як жертву обставин. Зрештою, зараз усі ми в особливому становищі, про це варто пам’ятати.

Що важливо з’ясувати? Як і де навчалася дитина, яким є рівень її знань, якими були її стосунки з однокласниками раніше (все це можна запитати в батьків або законних представників дитини). Від цього безпосередньо залежить тривалість та складність адаптації в нових умовах.

Дітям доведеться заново вибудовувати стосунки з однокласниками та вчителями, і це зайвий привід для тривожності. Новенькі учні просто не знають, чого чекати від учителя, якими будуть його вимоги та чи відповідатимуть вони їм. Також вони погано розуміють, як взаємодіяти з однолітками, особливо коли навчання проводиться виключно в дистанційному форматі. Зрештою, така ситуація змусить тривожитися і дорослу людину, дитину – тим паче. Саме тому ви маєте:

  • одразу розказати, як проходить освітній процес;
  • чітко озвучити свої вимоги до навчальних результатів та поведінки;
  • розказати, як організована взаємодія між учнівським колективом та вчителями;
  • розповісти про шкільні та класні традиції;
  • пояснити, що дитина може звернутися до вас фактично із будь-якими запитаннями.

Важливо: Як би не було складно (враховуючи воєнний стан, постійні обстріли та відключення електроенергії), важливо підтримувати вже звичний шкільний розпорядок. Насправді завдяки цьому всі ваші учні відчуватимуть себе в безпеці. Продовжуйте проводити уроки, готуватися до запланованих класних чи загальношкільних заходів, залучайте до роботи дітей з числа ВПО. Це допоможе зміцнити відчуття безпеки та повернути здатність керування власним життям.

Як зробити адаптацію до нового навчального середовища та колективу найбільш комфортною? Якої підтримки та допомоги потребують учні? Як сприяти розвитку мовної компетентності та комунікації? Як зробити навчальний процес простором ментальної релаксації? Усі ці запитання неабияк непокять учителів, які просто зараз працюють із учнями ВПО. Отримати відповіді на них ви зможете, переглянувши вебінар Дар’ї Грицик «Особливості роботи вчителя зі школярами ВПО».

Знайомимо новеньких із класом

Найголовніше: не забувайте, що дитині потрібен час на адаптацію. І це не кілька днів, а декілька тижнів, а то і місяців. Тож більше терпіння: не варто поспішати та нервуватися, якщо учень не надто активний на уроці чи не дуже хоче долучатися до різноманітних заходів. Усе прийде згодом. Але якщо надто хвилюєтеся – зверніться до батьків (законних представників) дитини або шкільного психолога.

Інші учні мають знати, що новий однокласник приїхав до них із регіону проведення активних бойових дій або з тимчасово окупованої території. Але не варто акцентувати на вразливості чи протиставляти школяра класу (говорити про потребу в особливій увазі, підкреслювати переваги тощо). На жаль, такий підхід у майбутньому призвести до дискримінації та булінгу. До речі, про те, як познайомити учня ВПО із новим колективом, ми писали у статті «У нас з’явився учень-ВПО: як познайомити дитину із класом».

Хочемо звернути особливу увагу на те, чого не варто робити під час знайомства дитини з числа вимушено переміщених осіб із новим класом:

  • не просити новачка одразу ж розповісти про себе (натомість краще порадитися із батьками або законними представниками дитини, можливо, вони допоможуть вам підготувати презентацію);
  • одразу викликати до дошки, залучати до активної роботи під час уроку;
  • змушувати товаришувати з конкретними дітьми;
  • не давати можливості висловитися.

Імовірно, що у ваших учнів можуть виникнути запитання до нових однокласників. Зрозуміло, що школярам може бути цікаво, як саме вони виїздили з окупованої території, чи були під обстрілами, що відчували тощо. Такі запитання можуть травмувати. Але частина дітей може цілком спокійно та охоче розповідати про цей досвід. Тож краще заздалегідь дізнатися, про що можна говорити, а про що – ні. У будь-якому разі поясніть своїм учням, що перш ніж ставити такі запитання, варто поцікавитися в нового однокласника, чи готовий він говорити.

Аби діти могли познайомитися ближче та швидше порозумілися, організовуйте цікаві спільні активності. Зокрема сеанси арт-терапії, різноманітні ігрові активності, проводьте вправи на розвиток емоційного інтелекту та стабілізацію психоемоційного стану. Також корисно організувати кілька тренингів зі згуртування колективу.

Звісно, попри всі старання, все одно можуть виникнути проблеми. Про те, як із ними впоратися, ми обов’язково поговоримо в наших майбутніх матеріалах.

джерело

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *