Обов’язок освітян полягає у забезпеченні вихованцям рівного доступу до освіти. Допоможе вирішити цю проблему інклюзивне навчання, якому сьогодні в сучасній освіті приділяється так багато уваги. Що це таке, як його організувати, які ресурси використати – читайте у нашій статті.
Основні поняття інклюзії, її мета і завдання.
Інклюзія – це процес включення всіх громадян у соціум, насамперед тих, хто має труднощі у фізичному чи розумовому розвитку. Він передбачає розробку і застосування таких методів і прийомів, які зможуть дозволити кожній людині рівноправно брати участь суспільному житті. Щоб кожна дитина, яка проживає в Україні, відчула себе повноправним громадянином своєї держави, необхідно створити певні умови для її освіти і виховання, в яких би вона мала можливість розвиватися, навчатися, а згодом і самореалізуватися, бути готовою увійти в доросле життя з гідною самооцінкою своєї особистості. На шляху демократичного поступу суспільство теж повинне перебувати в стані готовності прийняти до себе будь-яку людину незалежно від її інтелектуального рівня чи фізичного розвитку. Тому сьогодні, як ніколи, актуалізується питання інклюзивної освіти. Щоб вона прижилась у нашій країні, необхідне правильне розуміння того, чим насправді є ця система, і також сприйняття інклюзивної культури всіма учасниками навчального процесу.
Варто розуміти, що це не лише зміна педагогічного підходу, використання нових методик і розміщення дітей з особливими освітніми потребами (далі ООП) в загальноосвітніх школах, а, насамперед, інструмент соціалізації та органічної інтеграції, який допоможе їм реалізувати себе в людській спільноті. Це процес, у якому школа намагається відповідати на потреби всіх учнів, вносить необхідні зміни до навчальної програми та вишукувати нові ресурси, щоб забезпечити рівні можливості. Саме завдяки інклюзивній освіті люди з ООП можуть відчувати себе частиною суспільства, знаходити друзів і переймати загальноприйняті моделі поведінки.
Таким чином запровадження інклюзивної освіти у систему навчально-виховного процесу сприяє: полегшеній адаптації дитини з ООП до перебування в різнорідному колективі; розвитку її власних сильних якостей і талантів; досягненню індивідуальних цілей через участь у житті громади та класу; залученню батьків у процес навчання і життя школи; формуванню толерантного ставлення і поваги до здібностей інших дітей; розвитку різноманітних навичок.
Інклюзивне навчання — це система освітніх послуг, що базується на принципі забезпечення основного права дітей на освіту та права навчатися за місцем проживання, яка передбачає навчання в умовах загальноосвітнього закладу. Тому основне завдання організаторів і педагогів інклюзивного навчання полягає у створенні середовища, де вихованці з особливими освітніми потребами знаходитимуть підтримку, усвідомлюватимуть свою цінність, а також важливість власної ролі у процесі навчання. Інклюзивне навчання – це комплексний процес забезпечення рівного доступу до якісної освіти таким дітям шляхом урахування їх індивідуальних особливостей.
При всій доцільності впровадження інклюзивної освіти, учасникам освітнього процесу слід бути готовими до складностей різного характеру, які неминуче доведеться долати.
Труднощі на шляху реалізації інклюзивного навчання.
Хочемо ми того, чи ні, але так чи інакше до вирішення проблемних питань інклюзії будуть причетні всі – від фахових спеціалістів до людей, далеких від педагогіки. Тому умовно проблеми можна поділити на дві групи – моральні (психологічні) та матеріальні.
Труднощі морального аспекту полягають у неоднаковому рівні усвідомлення і різному сприйнятті поняття «людина з особливими потребами» членами нашого суспільства. Навіть батьками і родиною така дитина сприймається неоднозначно: для одних вона ізгой і змушена перебувати в ізоляції від суспільства, задовольняючись спілкуванням в оточенні найближчих, які, до речі, часто оцінюють її потреби неоднозначно, інші сім’ї, навпаки, намагаються якнайбільше соціалізувати з раннього віку своє дитя, щоб виробити імунітет до випробувань у дорослому віці, треті приречено змиряються з подібним станом справ і навіть не намагаються щось змінити у власному житті. І це, на жаль, не найгірші сценарії буття. Те ж саме зустрічаємо і в соціальному середовищі. Тож якщо така дитина має з’явитися у закладі, то її появу слід виважено підготувати. А для цього організаторам інклюзивного навчання потрібно мати переконливі аргументи на користь інклюзивної освіти, щоб переконати і саму дитину, і її батьків, і батьків її однокласників, і – чого гріха таїти – часто спротив окремих педагогів теж у доцільності запровадження такої форми навчання.
Отже, чому дитина з особливими потребами виграє від перебування у загальноосвітньому закладі: через спілкування з однолітками поліпшується її когнітивний, моторний, мовленнєвий, соціальний та емоційний розвиток;
ровесники для неї відіграють роль загальноприйнятих моделей поведінки
відбувається функціонально оволодіння новими вміннями та навичками;
навчання проводиться з орієнтацією на її сильні якості, здібності та інтереси;
з’являється можливість для налагодження дружніх стосунків з іншими дітьми й участі у громадському житті.
Спробуймо розібратись, чим же корисне перебування дитини з особливими освітніми потребами для її однокласників.
По-перше, діти вчаться природно сприймати різноманітність свого оточення і толерантно ставитися до людських відмінностей.
По-друге, у них формуються комунікативні навички налагоджувати й підтримувати дружні стосунки з людьми, які відрізняються від них.
По-третє, при правильному поданні даного факту іде вироблення командного духу. Діти не лише засвоюють партнерські відносини, але і навчаються співробітництву, виробляють вміння взаємодії, взаємодопомоги, навчаються сприймати різні точки зору.
По-четверте, це сприяє виробленню нестандартної поведінки в нестандартній ситуації, змушує їх бути винахідливими і кмітливими, вчить відповідальності і співчуттю.
Подібне тлумачення можна застосовувати педагогам для батьків, які боячись травмувати психіку власних дітей, часто виступають проти перебування дитини з особливими освітніми потребами у класі загальноосвітньої школи.
Для педагогічного колективу створення класів з інклюзивним навчанням теж є своєрідним професійним викликом, який мотивує до: кращого розуміння індивідуальних особливостей здобувачів освіти; оволодіння новими педагогічними методиками, які дають змогу ефективно сприяти розвиткові дітей з урахуванням їхньої індивідуальності; більш цілісного сприйняття дітей, а також дає змогу подивитися на життєві ситуації їх очима.
Крім того, перебуваючи на державній посаді, вчителі мають втілювати державну політику в галузі навчання і виховання, однією з вимог якої є забезпечення рівних можливостей для доступу до загальної освіти, що і робить інклюзивна освіта.
Матеріальні труднощі стосуються навчального закладу та батьків дитини з ООП . Адже для організації інклюзивного навчання освітній установі потрібно задіювати додаткові ресурси зі створення безбар’єрного середовища, додаткових приміщень, придбання корекційного обладнання, а батькам навчитися безболісно регулярно долати шлях від дому до школи і зі школи додому.
Держава, у свою чергу, намагається підтримати вирішення проблем інклюзивної освіти нормативними документами.
Законодавча база запровадження інклюзивного навчання.
Закон «Про освіту», ст. 20, п. 1; ст.55
Закон «Про повну загальну середню освіту», ст. 24, п. 3
Наказ МОН « Про Порядок створення груп подовженого дня у державних і комунальних ЗЗСО» (від 25 червня 2018 року №677).
Наказ МОН «Про Порядок зарахування, відрахування та переведення учнів до державних та комунальних закладів освіти для здобуття загальної повної середньої освіти» (від 16 квітня 2018 року №367).
Наказ МОН «Положення про спеціальну загальноосвітню школу та школу-інтернат для дітей, які потребують корекції фізичного та (або) розумового розвитку» №852 від 15 вересня 2008 року.
Лист МОН «Щодо забезпечення доступності закладів освіти для осіб з ООП». (від 5 квітня 2019 року №1/9-223).
Лист МОН «Щодо методичних рекомендацій з організації психолого-педагогічного консиліуму для проведення повторної комплексної психолого-педагогічної оцінки розвитку дитини» (від 16.06.2020 року №1/9-328).
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку організації інклюзивного навчання в ЗЗСО» (№ 872 від 2011 року зі змінами в постанові від 9 серпня 2017 року №578).
Постанова Кабінету міністрів України «Про затвердження порядку та умов надання субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на надання державної підтримки особам з ООП» (№88 від 14 лютого 2017 року).
Наказ МОН «Про Типовий перелік спеціальних засобів корекції психофізичного розвитку дітей з ООП, які навчаються в інклюзивних та спеціальних класах (групах) закладів загальної середньої освіти» (від 23.04.2018 року №414). Наказом МОН від 21.06.2019 року №873 цей перелік був розширений.
Постанова Кабміну «Про встановлення тривалості здобуття освіти у загальноосвітніх навчальних закладів для дітей з ООП» №585 від 23 квітня 2003 року
Бюджетний кодекс України ( ст. 103-3).
