День партизанської слави – історія свята

Свято партизанської слави встановлено в Україні «…на підтримку ініціативи ветеранів війни та з метою всенародного вшанування подвигу партизанів і підпільників у період Великої Вітчизняної війни 1941-1945 років, увічнення їхньої пам’яті…».

Про це сказано в Указі Президента України «Про День партизанської слави» від 30 жовтня 2001 року N1020/2001.

Історія партизанського руху українців

Під час Другої світової війни на українських територіях в тилу нацистів діяло близько 200 тисяч партизанів. Серед військовослужбовців партизани були як в числі Червоної Армії, так і серед УПА. Вони звільняли з німецького полону своїх солдатів.

Радянська пропаганда часто замовчувала подвиги українських партизанів. Тим часом, повстанці завдавали великих втрат армії Гітлера, сприяли швидкому просуванню Радянської Армії та деокупації українських міст.

Партизанський рух в Рафалівці

Будучи провідниками, зв’язковими, рафалівські патріоти допомогли партизанам Антона Петровича Бринського підірвати під Маневичами ешелон з гітлерівцями, під Рафалівкою — бронепоїзд ворога. Серед сміливих зв’язкових були Ф. К. Єрмоленко, Й. Й. Клубаець, . М. Коцюбайло, В. Ю. Фокіна та ін. Д. К. Білобжицька три доби чергувала у лісі, об попередити партизанський загін, проти якого фашисти готували велику засаду. Гітлерівцям не вдалося здійснити свій намір.

Значну роль у піднесенні патріотичного руху відігравала газета «Богунець» — орган підпільного Рафалівського райкому партії і партизанського загону ім. Богуна, перший номер якої вийшов 14 листопада 1943 року. В числі бійців загону ім. Богуна було чимало мешканців Рафалівки. На території району діяли й інші партизанські загони. Вони тримали під контролем усі навколишні залізничні лінії, партизанський загін ім. Богуна (командир І. І. Конча, комісар О. А. Усанов) входив до Ровенського партизанського з’єднання. Він розташовувався поблизу самої станції Рафалівка і підтримував тісні зв’язки з населенням.