Зі святом тебе, Рафалівко!!!

Коротенький історичний екскурс:

Історія Рафалівки розпочинається на межі ХІХ – ХХ ст. в період будівництва залізничного транспорту – одного з важливих напрямків промислового розвитку в Російської імперії. Наприкінці ХІХ ст. науковці Південно-Західної залізниці розробляють проект залізничної магістралі Київ – Сарни –Ковель через Волинське Полісся. 9 квітня 1899 року уряд Російської імперії прийняв рішення про будівництво залізниці, а наприкінці листопада 1899 року від Києва до Ковеля через  Сарни і Грабину (межиріччя Горині та Стиру) проведено вирубку лісу та розпочато будівництво. Хоча на шпали використовувався місцевий ліс, вартість дороги була досить дорогою – 62975 крб. за версту. У 1902 році рух поїздів зі станції до станції Ковель (довжина залізничного полотна 477 км.) був відкритий.

В період будівництва залізниці Київ – Сарни – Ковель з’явилось невелике поселення залізничників Полицький Переїзд( за 5 км від села Полиці). 1902 рік (рік відкриття залізниці) і вважається початком історії селища Рафалівка.

Назва населеного пункту Рафалівка  пов’язана з історією села Стара  Рафалівка (за 15 км). За однією з місцевих легенд Рафалівка названа на честь керівника єврейської релігійної громади – Рафаїла. Сюди переселилась частина єврейської громади зі Старої Рафалівки. У зв’язку із зручним географічним та економічним розташуванням це поселення швидко перетворилось у містечко, що отримало назву Рафалівка. Щоб не помилитись у назвах населених пунктів, поселення залізничників почали називати Нова Рафалівка, а містечко над річкою Стир – Стара Рафалівка.

Побутує ще одна цікава легенда. На території сучасного села Борова Зарічнянського району було слов’янське поселення Рахва. Під час монголо-татарської  навали воно було цілком зруйноване. Багато людей загинуло. Уціліле населення вирішило не повертатися в рідні місця, а дрімучими лісами пішли шукати нове місце для поселення. І знайшли його. Поселилися люди на місці сучасної Рафалівки, що у Володимирецькому районі. Назва селища, яке виникло на поч. ХХст., нібито має відношення до легендарної  борівської Рахви. Легенда записана від старожила села Борова Ясковця Івана  в 1980 році. В письмових джерелах не має згадки про Рахву (Раху), але про існування слов’янського поселення  на околиці сучасного селища сумнівів немає.

Рахва – сонцеподібна дерев’яна шкатулка, прикрашена орнаментами. Сумніву нема, що наші предки поклонялися сонячному світилу. Згідно карти 1924 р., територія Рафалівки розташована на невеликій округлій сонцеподібній ділянці низовини, яка оточена лісовим масивом.

Рафалівка входила до складу Рафалівської волості Луцького повіту Волинської губернії Російської губернії. Волосним містечком напередодні Першої світової війни була Стара Рафалівка. Потяги, що здійснювали залізничне сполучення Сарни – Ковель тричі зупинялись на платформах Рафалівської волості: Малий Жолудськ, Гали та Нова Рафалівка.

У 1905 році будується перший залізничний вокзал, що зберігся до нашого часу. Перші парові потяги потребували великої кількості води, тому саме у Рафалівці на південь від станції  (близько 1500 м) будується Водокачка. Прокладена водна магістраль від Водокачки до залізниці забезпечувала водою парові потяги. Як наслідок – зупинки залізничного транспорту у Рафалівці були довшими і потребували значної кількості працівників для обслуговування потягів. Це ще одна причина чому так швидко будується населений пункт. До речі, Водокачка і сьогодні інтенсивно працює, забезпечуючи водою південний масив Рафалівки (за Переїздом – по-місцевому).

Важливу роль у формуванні та розвитку краю на початку ХХ ст. відігравала торгівля.  Головними предметами торгівлі були ліс, що вивозився, як в інші губернії, так і за кордон. На Рафалівській платформі  формувалися потяги з деревиною у центральні та східні регіони України, що було значно кращим ніж сплав лісу по річці  Стир.

Жителі села були  активними учасниками історичних подій, що вирували в Україні в першій половині ХХ ст. Революційні подій 1905 – 1907 років підтримали і рафалівчани. Страйк залізничників у Сарнах підтримали робітники  залізничної станції Рафалівка, Гали та Жолудська.

Отже, поселення залізничників Полицький Переїзд, дякуючи зручному географічному розташуванню, промисловим підприємствам, що будувалися, а особливо залізничному сполученню, швидко переростало на важливий адміністративно-господарський центр Нова Рафалівка, яке в підсумку перетворилось на мальовниче селище міського типу Рафалівка.

 

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *